Передмова

про «нове слово» в техніці «прямих включень»

До першої подачі моніторингу по плюсівських новинах, серед інших, було написано й такий коментар:

Мария // 10.09.2009 10:56:01

Очень раздражают псевдовключения «Плюсов». Точно знаю, что в некоторых регионах ПТСки и близко нету... а они всё пыжаться! Записали «прямое» включение часов в 6 вечера и выдают в эфир в 20.30! На улице уж явные сумерки, а у журналиста за спиною красивые длинные тени или пересвет...

Підозра звучить дико, погодьтеся! Ну, не може ж такого бути, щоб один із найпотужніших каналів європейської країни, канал із великою історією і з мільйонами глядачів-шанувальників, вдавався до такого вже примітивного ошукування своїх глядачів! Причому, це ж не питання того, кого з «видатних політиків сучасності» «мочити», а на кого «вдягати тогу святості». Цим у нас в країні, звісно, нікого вже не здивуєш. І замовні політичні сюжети - це святе...

А от інше. Коли я, як глядач, хочу довідатися про якусь справжню новину - наприклад, про перестрілку в Голосіївському парку посеред біла дня?! Для мене (як для глядача) це важливо, бо я цілком міг опинитися там у цей момент. Тому я сідаю дивитися новини. І вмикаю вечірній основний випуск ТСН (нагадаю, це було 11 вересня цього року).

Повідомляючи про голосіївську перестрілку, Наталія Мосейчук була незвично обережною (мабуть, читала попередню мою статтю :)). Тому в підводці намагалася триматися фактів і сказала, що кореспондент ТСН Олексій Душка «побував на місці події годину тому». Похвальна відвертість! Далі почався стендап Душки. Він був підозріливо задовгий, а закінчився (от несподіванка!) словом «Студія!». Оце називається «впіймали на гарячому». Велика сила звички! Очевидно, Душка попередньої моєї статті не читав. Бо інакше утримався б від оцих «перший-перший, я другий, переходжу на прийом!» (що саме по собі є повним дилентантизмом). Гірше інше: тим самим ТСН в ефірі повністю і безумовно підтвердив і звинувачення Марії, і мої особисті підозри. Тепер можна казати про це точно:

ТСН обманює своїх глядачів, видаючи за прямі включення заздалегідь записані на камеру фрагменти!

Тут у мене просто немає слів! Про який професіоналізм може взагалі йти мова?!

Блок третій. Якість окремих сюжетів

Загалом у випусках новин «1+1» протягом звітного дня - 26 серпня - було 13 повноцінних сюжетів. Доволі висока продуктивність. Розгляньмо якість кожного з них окремо.

Сюжет «Міліціонер у Кам'янець-подільському побив людей?»

(репортер - Олександр Курсак, оператор - Ігор Пастушенко)

Я недарма поставив знак питання у визначенні теми сюжету. Як ви пам'ятаєте ще з розбору випусків, журналісти ТСН тут заздалегідь упереджено поставилися до теми, бо ще у підводці звучали недвозначні оцінки («наша міліція нас калічить»). Так само в сюжеті звучать чіткі оцінки, які дають мені підстави для того, щоб казати про упередженість автора сюжету: «... Утім, за кілька хвилин міліціонер знову взявся за своє», «Бешкетник із посвідченням також поїхав до відділку».

Крім того, в сюжеті немає повноцінного балансу думок. Головне - немає коментаря головного звинувачуваного - міліціонера. І немає жодних доказів, що автори сюжету намагалися цей коментар отримати.

Єдиний балансуючий коментар - начебто керівника міськвідділу міліції (знятий прихованою камерою). У підводці до цього коментаря сказано: «Чому люди у формі дозволили колезі бити хлопця, керівник міського управління пояснити не може. Лише дає слово усе з'ясувати». Хоча з самого синхрону не видно, що той «пояснити не може», навпаки, цілком пояснює: «З його слів, три чоловіка його перші почали бити. Потім, він не відказується, коли розбороняли, він тоже наносив удари, він не відмовляється... Там захищався вже».

З усього набору свідчень репортер повністю довіряє сказаному однією стороною конфлікту і постійно піддає неприхованому сумніву сказане іншою стороною: «Однак зараз чоловік на лікарняному. У нього ніби зламаний ніс і травма голови». Цілком резонно було б перевірити цей факт принаймні у лікарів.

Зрештою репортер розповідає: «Слава про цього працівника міліції давно шириться містом, утім люди бояться говорити відкрито, переживають за своє здоров'я». На підтвердження наводить анонімний синхрон невпізнаваного чоловіка, титрованого як «колишній працівник міліції»: «Він мало не до смерті забив хлопця, який довго лікувався, перебував у реанімації. Після чого його повинні були вигнати з міліції, але його просто понизили у званні». Цю історію, подану на підтвердження версії постраждалих, репортер не перевіряв взагалі ніяк, зокрема, з цього приводу не видно в сюжеті спроб отримати коментарі від головного обвинувачуваного (міліціонера), від його колег (зокрема, керівника міськміліції) і від згаданого постраждалого хлопця.

Ще раз підкреслюю: не виключено, що все так і було, як розповідають постраждалі й анонім. Але могло бути й навпаки. Для того ж, щоб робити якісь висновки, репортер недостатньо збалансував свій сюжет.

Щодо картинки в сюжеті. Попри велику кількість планів, автору не вдалася «розповідь картинкою». Очевидно, немає навичок у методі реконструкції події, яка сталася в минулому. Тож закадровий текст лише зрідка відповідає картинці. А так на репортерському тексті бачимо звичайні в таких випадках «шпалери»: красиві краєвиди - ЗГП Кам'янець-Подільського замку, табличка міськвідділу міліції, плани вулиці, «журналіст за роботою», плани коридору лікарні (попри з/к слова, що «він на лікарняному» і лише «днями його покладуть у відомчий шпиталь»). Справедливості заради, ці плани знято оператором якісно, зі штативу, переважно з якісною композицією, просто не всі вони мають стосунок до теми сюжету. Розкадровки є, але змонтовано їх хаотично, закінчених монтажних фраз мало.

Мікрофон у синхронах скадровано неправильно, ріжеться логотип. Інтершуму на більшості планів немає.

Є немонтажні склейки СРП+СРП. На монтажі в склейці двох перших планів порушено «вісь спілкування».

У сюжеті є фрагмент постановочної дії, де учасник події (постраждалий таксист) і якийсь інший хлопець імітують бійку - це взагалі неприйнятно для жанру новин!

Заявочний план - не з найкращих: СРП таксі їде ґрунтовою дорогою.

Відтак по критеріях можемо зазначити такі похибки:

2) Тему в сюжеті повноцінно не розкрито.

5) У сюжеті не дотримано балансу думок.

6) У сюжеті є судження (коментарів) та оцінки репортера.

8) Не кожна фактична інформація в сюжеті є достовірною (компетентно підтвердженою).

13) У сюжеті немає стендапу.

14) Зміст стендапу не доповнює розкриття теми.

15) Фон стендапу не працює на розкриття теми.

16) Текст репортера за кадром не відповідає картинці.

19) У сюжеті не дотримано логіку монтажних фраз.

22) Інтершум є не на всіх планах сюжету.

26) Не всі монтажні склейки в сюжеті комфортні і грамотні.

27) При монтажі порушено вісь спілкування («правило вісімки»).

31) У деяких синхронах мікрофон скадровано неправильно.

34) Заявочний план не вводить глядача чітко в тему.

Сюжет «У Януковича відібрали державну дачу в Межигір'ї»

(репортер - Олександр Загородний, оператор - Ярослав Бондаренко)

Чітко визначити тему цього сюжету насправді важко. З одного боку, сама колізія - Кабмін «прийняв всі рішення, щоб повернути державну резиденцію з приватної власності Януковича назад державі» (це я цитую прем'єр-міністра). Можлива інша тема - розповідь про саму резиденцію, яка вона є. Ще один, третій варіант, - авторові дуже хотілося поіронізувати з того, що сталося. З усіх трьох варіантів цілком вдався лише останній.

Як би там не було, це не завдання новин. І, звісно, іронічний тон в ТСН можна почути не лише в цьому сюжеті. Здається, новинарі «1+1» сплутують жанри. Глядач усе ж дивиться новини не для того, щоб довідатися, що думає з кожного приводу певний журналіст ТСН, а щоб ці журналісти розповіли йому, що ж насправді відбувається. Можете переконатися, що наведені нижче фрагменти тексту сюжету нової інформації глядачу майже не дають. Це суцільні висновки й оцінки журналіста:

«Віктор Янукович, спілкуючись удень із журналістами, ще не знав, що даху над головою вже немає. Але, очевидно, відчував щось недобре. Не спокійно було на душі у чоловіка... Офіційно Янукович прописаний у центрі Києва на Печерську. Але там, кажуть у партії, живе його син, який нещодавно оженився. Чи вживеться опозиціонер з невісткою? Та й без дачі нині у Києві важко. Все-таки свіже повітря...

Ну, так, політична доцільність, справедливість. Все це, може дійсно правильно. Але якось це трохи не по-людські - відібрати в людини дачу восени, коли всі починають збирати врожаї. Можливо, єдине, що ці два політики ще помиряться і Віктор Федорович все-таки зможе викопати свою картоплю на своїй тепер вже колишній дачі».

Останній абзац - це текст стендапу. Про сам стендап - окрема мова. «Ігрові» та «маскарадні» стендапи не є методом такого жанру, як новини. Це - з інших, розважальних жанрів. Бо, по-перше, журналіст у новинах не є і не може бути учасником події. Він лише спостерігач. Коли він починає виконувати в кадрі активну дію, не пов'язану з його безпосередніми професійними обов'язками, він порушує простий професійний закон - «завжди бути поза подією/конфліктом», інакше не можна говорити про такі ключові позиції, як безсторонність, нейтральність, неупередженість журналіста. По-друге, все ж таки журналісти новин повинні дбати про персональну довіру кожного глядача. Немає сумнівів, що для багатьох глядачів «художня самодіяльність» журналіста в кадрі стає приводом до втрати довіри у більш серйозних питаннях. Як можна довіряти людині, яка сьогодні грається з лопатою, а завтра перевдягається рятувальником? Зважте й на те, що далеко не в кожного глядача є добре розвинене почуття гумору, а наше завдання при цьому - поважати кожного свого глядача попри цю обставину! І, по-третє, чесно кажучи, журналісти-новинарі здебільшого дуже погані актори, а в телевізорі погана гра виглядає доволі жалюгідно.

Втім, як я писав у попередній статті, активізація аматорського акторства у стендапах відбулася на ТСН саме за часів барбосизації. Хотілося б побажати журналістам служби забути про ці хибні підходи як про поганий сон.

Повертаючись до змісту сюжету, хочу зауважити: для розкриття теми виселення екс-прем'єра з державного маєтку в сюжеті не було жодним чином з'ясовано нинішній (на момент події) статус цього маєтку - чиєю власністю формально резиденція є на сьогодні (чи справді її було приватизовано Януковичем і як, чи не було).

Синхрон Януковича в сюжеті, очевидно, висмикнуто з якогось контексту. Пояснено його міркуваннями автора сюжету маніпулятивно. Справжньої думки екс-прем'єра з приводу конфлікту глядачі не почули.

Недостовірним (не підтверджено авторство думки) є повідомлення журналіста про те, що «політологи запевняють: незабаром вибори і Тимошенко показує електорату як живе її головний конкурент». Ще і ще раз наполягаю: політологи не бувають анонімними й масовими. Кожна експертна думка завжди має конкретного автора. Маю ще й таке багаторічне спостереження: журналісти часто-густо починають посилатися на анонімних «політологів», «експертів» або «спостерігачів», коли їм просто хочеться висловити своє власне, вистраждане міркування.

Так само, розповідаючи про екзотичні факти з історії резиденції, журналіст знову посилається на анонімних «археологів»: «Тут розташовані руїни козацького монастиря у підземельях якого, за інформацію археологів, може зберігатися бібліотека самого Ярослава Мудрого. Нібито будівельники двічі розкопували її під час робіт і знову замуровували. Археологів на територію так і не пустили».

Картинка є інформативною лише на самому початку сюжету: це кілька планів, які журналістам вдалося зняти на підступах до резиденції, допоки охорона не перешкодила їм вести подальшу зйомку. Тут усе добре. І якість операторської роботи, і текст, який відповідає картинці. А далі бачимо наслідки традиційно хибного підходу до створення сюжету: журналістського тексту багато (самі бачили, скільки власних міркувань хотілося донести до глядача автору!), а картинки під ці тексти немає... Далі йдуть традиційні «шпалери». Спочатку нам розповідають про конкретну резиденцію, показуючи довгий «проїзд», на якому ми бачимо численні дачі, що точно до резиденції Януковича жодного відношення не мають. Потім навколо синхронів Тимошенко і Януковича йдуть традиційні «паркетні» плани - із засідання Кабміну, з прес-конференції головного опозиціонера країни.

Отже, в підсумку: велика кількість міркувань і недостовірних фактів, велика кількість «лівих» картинок, нерозкрита тема (ба навіть теми). Найбільше, про що глядач міг довідатися з сюжету, - це про особисте іронічне ставлення журналіста Загородного до Тимошенко, Януковича та інших, а також до їхніх майнових конфліктів.

1) Тема сюжету не є чітко сфокусованою.

2) Тему в сюжеті повноцінно не розкрито.

4) Не всі синхрони в сюжеті слугують розкриттю теми.

5) У сюжеті не дотримано досяжного балансу думок.

6) У сюжеті є судження (коментарі) та оцінки репортера.

8) У сюжеті не кожна фактична інформація є достовірною.

11) У сюжеті немає необхідних бекґраундів.

14) Зміст стендапу не розкриває теми.

16) Текст репортера за кадром не відповідає картинці.

Сюжет «Кабмін проти НБУ в справі з проблемними банками»

(репортер - Марія Васильєва, оператор - Андрій Тримбач)

Цей сюжет і наступний (Артема Альошина про НБУ і дострокове зняття депозитів), - дарма, що різні за змістом, є братами-близнюками за формою.

Звичайна історія, коли намагаємося розповідати про «великі» економічні теми. Велика кількість журналістського тексту при невмінні якісно його ілюструвати картинкою, призводить до суцільних «шпалер» (вулиці, будівлі, таблички) зі вкрапленням «паркету» (тут - любі серцю кожного глядача плани засідання Кабміну).

У цих двох сюжетах (які, до того ж, за версткою у випуску йдуть поряд) є не лише спільні герої, як-от пан Круглик із головного департаменту зовнішньоекономічних зв'язків НБУ, знятий в одному й тому ж антуражі. Є набагато більше - в обох сюжетах використано однакові «шпалери»: це середні плани будівлі НБУ. Підкреслюю: не схожі плани, а однакові плани! Тим більше така «яскрава» картинка, яку, до речі, глядач бачить геть у всіх новинах, щойно мова заходить про НБУ, валюту, обмінні курси, просто гроші як такі тощо.

Повертаючись до сюжету Марії Васильєвої, можна відразу ж зазначити цілковито «нелюдську» мову в тексті за кадром:

«Намагання почати рекапіталізацію забуксували».

«Реструктрутизація боргів "Укрпромбанку" та "Надра" перед кредиторами - одна з головним умов їх націоналізації. Урядовці вважають - тимчасові адміністратори НБУ гальмують розчищення боргових завалів».

«Адже, вкладники двох великих фінустанов із нетерпінням чекають розблокування свої грошей. Крім того, уряд пропонує у купі з ними рекапіталізувати ще 13 маленьких банків».

Даруйте, люди так не розмовляють, а тому й зрозуміти на слух таке не можуть. Наша журналістська справа - перекладати з мови вузьких спеціалістів на мову загальнолюдську.

У сюжеті є журналістські оцінки і висновки:

«Уряд вдосконалює жанр колективного листування. Цього разу Кабмін вирішив натиснути авторитетом на Національний банк України, аби націоналізувати наступні два розорені банки на своїх умовах».

«Але, от біда, уряд і Нацбанк, хоча і розташовані один до одного впритул, добросусідських взаємин не підтримують. Намагання почати рекапіталізацію забуксували».

«Оприлюднивши свої пропозиції до НБУ, уряд апелює до громадської думки».

Інша біда. Всі компетентні коментатори в сюжеті (Ігор Уманський, в. о. міністра фінансів, прем'єр Юлія Тимошенко, представник президента в Кабміні Олександр Шлапак і вже згаданий Сергій Круглик) говорять про щось «своє, наболіле», але без серйозного пояснення (бекґраунду) зрозуміти їхні думки важко, а то й узагалі неможливо. Особливо ж коли зникає очевидна для середнього глядача формальна логіка між підводкою до синхрону і самим синхроном. Наприклад:

«ЗА КАДРОМ: Виправляти становище в "Укрпромбанку" та банку "Надра", дві державні установи зобов'язані спільно.

СИНХРОН УМАНСЬКОГО: Жодний спосіб, на жаль, не вирішує це питання щодо зовнішньої заборгованості. В першу чергу зовнішньої заборгованості. Між тим, у нас ще є внутрішня заборгованість, є заборгованість перед Національним банком, яка приблизно дорівнює в тому числі зовнішній заборгованості. Прогресу з цих питань жодного. На нашу пропозицію Національний банк не реагує».

На городі бузина, а в Києві дядько...

З сюжету, як раніше в попередніх випусках ТСН, так і не стає зрозумілим, чому представник президента вважає: «Як на мене, ситуація доведена до абсурду». Я ще раз підкреслю, що авторка сюжету, звісно, може розуміти, про що тут ідеться. Але свого розуміння ситуації їй не вдалося донести до глядача.

Або синхрон уже згаданого Круглика. Це про що, як ви гадаєте (бо пояснень до цього синхрону немає, він іде відразу ж після обурливого здивування Шлапака)?

«СИНХРОН КРУГЛИКА: Пропозиції, які Національним банком направлені по "Укрпромбанку", по інших банках щодо рекапіталізації, залишаються без відповіді. Тому, сподіваюсь, що все ж таки, буде виконано те, що вже запропоновано, що вже готово до рекапіталізації з боку уряду».

Глядачу тут залишається лише повірити журналістам на слово, що все, про що розповідають усі ці чиновники, має якийсь стосунок до заявленої теми.

Аналізувати картинку або її взаємодію з текстом тут марна справа, як завжди зі «шпалерами» і «паркетом». Хочу звернути увагу лише на два плани. Перший - із «особливо цінних», оскільки несе глядачеві безліч інформації.

Якщо придивитися уважно, особливо ж на стоп-кадрі (якого, на жаль, немає у глядачів), можна здогадатися, що це нам показують «вхід кудись». Цінна візуальна інформація, дуже доречна саме для розкриття саме цієї теми!

А ось інша картинка - це вже не одного разу згаданий синхрон пана Круглика. Досвідчені оператори називають подібні плани словосполученням «красиве вухо».

У синхронах людина повинна бути повернута до камери приблизно на три чверті. Тут бачимо майже профіль. Пояснюється це просто - під час запису цього інтерв'ю репортер (щоправда, тут невідомо, хто з них двох - Васильєва чи Альошин) стоїть занадто далеко від осі зйомки. А слід стояти максимально близько до неї. Тоді не будемо отримувати профілі. Я загострюю увагу на цій помилці ще й тому, що цього не знають численні репортери ТСН. Ось іще парочка прикладів «красивих вух» із цього ж випуску, але з інших сюжетів).

Повертаючись до сюжету Васильєвої: фон у стендапі - неінформативний, це розмитий середній план Кабміну. Точніше, хто знає, може здогадатися, що це Кабмін. У сюжеті є нічим не виправданий «наїзд» на кабмінівському «паркеті». Є нічим не виправдана панорама входу до банку. Є некомфортні склейки ЗГП+ЗГП, СРП+СРП, монтажних фраз як таких у сюжеті немає. Частину «паркетних» планів знято нестабільними планами (чи без штативу, чи просто штатив не було як слід зафіксовано).

Отже, підіб'ємо підсумки щодо помилок у сюжеті.

1) Тема сюжету не є чітко сфокусованою.

2) Тему в сюжеті не розкрито.

3) Тему сюжету розкрито на «паркеті», а не через «живих людей».

4) Усі синхрони в сюжеті є незрозумілими і не розкривають теми.

6) У сюжеті є висновки та оцінки репортера.

8) У сюжеті не кожна фактична інформація є достовірною.

9) Мова репортера в стендапі і в тексті за кадром не є доступною.

10) У сюжеті є порушення формальної логіки, його композиція не є простою і зрозумілою.

11) У сюжеті немає всіх необхідних бекґраундів.

15) Фон у стендапі не працює на розкриття теми.

16) Текст репортера за кадром не відповідає картинці.

17) Не всі статичні плани в сюжеті є стабільними.

18) Основні об'єкти розповіді не розкадровано.

19) У сюжеті не дотримано логіки монтажних фраз.

21) У сюжеті є повтори планів (тут я беру повтори в двох сюжетах поспіль).

23) У сюжеті є невиправдані панорами і зміни крупності в кадрі.

24) Панорами і зміни крупності змонтовано некоректно.

26) Не всі монтажні склейки в сюжеті комфортні і грамотні.

30) Не у всіх планах сюжету грамотно вибудувано композицію кадру.

33) Хронометраж сюжету не відповідає потребі розкриття теми (явно затягнуто).

34) Заявочний план не вводить глядача в тему і не привертає його уваги.

Сюжет «НБУ заборонятиме дострокове зняття депозитів»

(репортер - Артем Альошин, оператор - Сергій Азаренко)

Я вже писав у попередній статті про підводку-шараду до цього сюжету. Нагадаю її ще раз:

«Комірний замок на депозити. Власники заощаджень, які довірили їх банкам, можуть побачити свої гроші не скоро. В стінах Нацбанку не на жарт перейнялися оздоровленням банків. Відтак, на роль рятівника пропонують багатостраждальні депозити населення. Банкіри обома руками за, але НБУ радіти останнім і завчасно сумувати та панікувати громадянам не радить. Мовляв, все ще тільки на словах. А на ділі буде добре і першим, і другим. Чи таке можливе і на чиєму полі грає Нацбанк - Артем Альошин далі».

Гадаю, що ведуча тут неабияк заінтригувала допитливих глядачів (бо недопитливі вже пішли геть з каналу після такої підводки). В сюжеті інтрига залишається - причому, від початку до самого кінця.

Дуже складна для сприйняття мова журналіста: всі ці «кошти», «фінустанови», «фактично», «відповідні рішення» (до речі, тут завжди виникає питання, чому саме ці рішення відповідають) тощо. З цього всього складаються непрості для розуміння думки, наприклад:

«Фактично, нового мораторію на дострокове зняття депозитів банкіри чекали від початку літа, коли НБУ скасував свою попередню заборону (яку?! - Авт.). У можливість повернення табу вірять і економісти, мовляв, у такий спосіб регулятор намагатиметься врятувати від банкрутства частину проблемних банків».

Мінімум фактів, максимум висновків і оцінок журналіста, наприклад:

«Однак, чи то у страху очі великі, чи то банкіри видали бажане за дійсне».

«Ключове слово "вимагати". Банкіри і так можуть не повертати внески, якщо у фінустанові працює тимчасова адміністрація. Однак, її хочуть захистити ще й від натовпу розлючених вкладників».

«Зрештою, хто кого не зрозумів, достеменно не відомо. Проект відповідного рішення НБУ готуватиме ще кілька тижнів і все ще може змінитися (що саме?! - Авт.)»

Синхрони, як і в попередньому сюжеті, - «про своє, про наболіле», але не зрозуміло, про що саме. Наприклад:

«СИНХРОН РЯБЧЕНКА (це експерт. - Авт.): В очікуванні того, що восени певна кількість банків, може 10-20-30, будуть мати величезні проблеми зі своїм фінансовим становищем, Національний банк може заради того, щоб стабілізувати ситуацію, знову обмежити права громадян».

З підводками синхрони пов'язані дуже приблизно, умовно.

Стендап (зрозуміло, на тлі будівлі НБУ, вже докладно показаної нам у двох цих сюжетах на середніх планах) дає інтризі нове життя: «На яких саме умовах банки прийматимуть восени гроші від населення - спрогнозувати важко. Остаточне рішення Національного банку може суттєво відрізнятися від початкових планів».

Надзвичайно інформативно, чи не так? Гадаю, те ж саме можна сміливо казати і про Кабмін, і про президента, і про парламент. Це думка ні про що.

Картинка в сюжеті - вже звичні «шпалери», які, зрозуміло, не мають стосунку до тексту за кадром. Крім вже показаних у попередньому сюжеті середніх планів НБУ, ще архівні плани, не позначені титром «архів»: гроші в касу, лічильна машинка тощо.

Окремо про перебивку в синхронах. КРП очей і рук людини, звісно, можуть бути перебивками. З одним істотним «але»: лише в тому випадку, коли є яскраво виражена емоція. Інакше подібна перебивка виглядає притягнутою за вуха. Крім всього іншого, цих перебивок забагато в одному з синхронів (цілих дві склейки). До того ж, одну з них - КРП очей Олександра Охріменка (радника «Комбанку») в сюжеті повторено двічі.

Повертаючись до теми сюжету, хочу зазначити, що сама по собі вона видається дуже розмитою. Зрештою, банк пропонує людям різні види депозитів, але основу становлять чітко строкові депозити. І в угоді прописується термін їх повернення. Дострокове зняття такого депозиту зазвичай веде до втрати значної частини або й усіх відсотків. Із сюжету не зрозуміло, яких саме видів депозитів може стосуватися ймовірна заборона дострокового зняття.

1) Тема сюжету не є чітко сфокусованою.

2) Тему в сюжеті не розкрито.

3) Тему сюжету розкрито не через «живих людей», а на «паркеті».

4) Усі синхрони в сюжеті є незрозумілими і не розкривають повноцінно теми.

5) У сюжеті не дотримано досяжного балансу думок.

6) У сюжеті є висновки й оцінки репортера.

8) У сюжеті не кожна фактична інформація є достовірною.

9) Мова репортера в тексті за кадром не є простою і зрозумілою.

10) У сюжеті є порушення формальної логіки.

11) У сюжеті немає всіх необхідних бекґраундів.

12) Архівну картинку в сюжеті використано некоректно.

14) Зміст стендапу не розкриває теми.

15) Фон у стендапі не працює на розкриття теми.

16) Текст репортера за кадром не відповідає картинці.

18) Основні об'єкти розповіді не розкадровано.

19) У сюжеті не дотримано логіки монтажних фраз.

21) У сюжеті є повтори планів.

30) Не у всіх планах сюжету грамотно вибудувано композицію кадру.

33) Хронометраж сюжету затягнуто.

34) Заявочний план не вводить глядача в тему і не привертає його уваги.

Сюжет «Підпільного трансплантолога Зіса амністували»

(репортери - Світлана Федчун, Андрій Барташов, оператори - Сергій Сєров, Сергій Олексієв)

Сюжет починається і більшою частиною складається з бекґраунду, подія сьогоднішнього дня - амністія - на другому плані. Потім авторка знову повертається до бекґраунду. Тож є зауваження як до композиції сюжету (в новинах спочатку йде сьогоднішня інформація, а вже потім - бекґраунди), так і до фокусу теми. Певно, синхрони про те, як правоохоронці свого часу вели цю справу, були доречними колись, а не сьогодні.

Натомість у сюжеті дуже погано пояснено парадокс, на якому будувалася підводка («Підпільного трансплантолога Зіса амністували, проте до екстрадиції залишили в кайданках»). Так само, попри велику кількість бекґраундної інформації, в сюжеті бракує відповідей на деякі очевидні запитання. Зокрема, щодо термінів покарання - на скільки років в'язниці його було засуджено.

Є логічна помилка: «Ізраїльський лікар не визнає своєї провини, але амністія передбачала звільнення з-під варти у залі суду. Оскільки півтора року перебування в СІЗО, за словами адвоката, позначилися на здоров'ї в'язня». Невизнання провини й амністія зі звільненням з-під варти в залі суду подано у причинно-наслідковому зв'язку, чого насправді немає.

Є інші логічні суперечності, які, певно, містять і фактичну помилку, оскільки в двох різних частинах сюжету йдеться про різні підстави для прохання Зіса про амністію - чи тому, що він має неповнолітню доньку (озвучено в синхроні прокурора), чи тому, що «півтора роки перебування в СІЗО позначилися на його здоров'ї» (озвучено в тексті з посиланням на адвоката). Є й підстава до амністування, озвучена в сюжеті як «пом'якшення обвинувачення... з торгівлі людьми - на порушення закону у сфері трансплантології». Очевидно, що цей процедурний момент потребував чіткого бекґраунду, якого в сюжеті немає.

Картинка в сюжеті частково відповідає темі - розкадровки Зіса в суді. Частково - «шпалери»: таблички, крупні плани якихось документів, крупний план кримінального кодексу України, чомусь статуя Правосуддя (невідомо де знята). Операторська робота переважно грамотна, але повноцінних монтажних фраз у сюжеті мало.

В стендапі фон ніяк не грає на розкриття теми, оскільки не пояснено, що саме за спиною в журналістки. Ймовірно, СІЗО?

1) Тема сюжету не є чітко сфокусованою.

2) Тему в сюжеті повноцінно не розкрито.

7) У сюжеті, ймовірно, є фактичні неточності.

8) У сюжеті не кожна фактична інформація є достовірною.

10) Композиція сюжету не є простою і зрозумілою.

11) У сюжеті немає всіх необхідних бекґраундів.

15) Фон у стендапі не працює на розкриття теми.

16) Текст репортера за кадром не відповідає картинці.

19) У сюжеті не дотримано логіки монтажних фраз.

21) У сюжеті є повтори схожих планів.

26) Не всі монтажні склейки в сюжеті комфортні і грамотні.

29) В одному з планів сюжету не витримано горизонт.

Сюжет «Отруєння солдат у Білій Церкві»

(репортери - Юлія Дячук, Алла Хуцанівська, оператор - Дмитро Бабак)

Сюжет дуже неоднозначний. З одного боку, є велика кількість позитивів: хороша композиція, багато якісних синхронів. З другого - багато відверто неновинних елементів. Найперше - використання спецефектів, таких як прискорення відеокартинки, в тому числі - в стендапі, чорно-біле зображення, підкладена музика, - все це є спотвореним показом дійсності, неприпустимим у новинах.

Крім спецефектів є й велика кількість зайвого руху камери: нічим не виправдані панорами (по ліжках у госпіталі, по компотах у їдальні тощо), перефокус із компотів на салати. Все це клеїться некоректно, без достатньої статики на початках і наприкінці. Нічим не виправданий ракурсний план - КРП ноги лікаря і журналістки.

Занадто велика кількість планів із авторкою сюжету - сім, і це крім стендапу! Закрадається думка про марнославство. Взагалі ж плани з журналістом, крім стендапу, в будь-якому разі зайві. Якщо перекладати словами інформацію, яку така картинка несе, виходитиме: «Журналіст виконує свою непросту роботу». Питання: чи розкриває така інформація тему бодай якого сюжету?

Отже, картинка «дружить» із текстом лише епізодично. Там, де «дружить», - усе добре й цікаво. Де «не дружить» - отримуємо прикрі речі. От, наприклад, знаєте, хто це?

Якщо вірити тексту за кадром, - це і є авторка сюжету Юлія Дячук :).

До речі, на це варто завжди звертати особливу увагу, коли наприкінці сюжету ви ставите «підпис» (тобто називаєте себе й оператора). Люди й об'єкти на картинці в цей момент начитки можуть асоціюватися з іменами. Тому в таких випадках, як мінімум, не можна ставити середні і крупні плани якихось людей.

Не всі плани в сюжеті якісні з точки зору композиції, зокрема в деяких синхронах мало «повітря» над головами. Стосовно монтажу: навіть ті розкадровки, які оператор робив, часто довільно розкидано в різні місця сюжету (наприклад, розкадровка черги солдат у їдальні). Є некомфортні склейки (СРП+СРП, одна й та сама людина в різному антуражі й у різних фазах руху).

Ключові синхрони - лікаря і керівників військової частини - є занадто короткими, обірваними і вирваними з контексту. Нікого з героїв сюжету не титровано.

У тексті трапляються журналістські оцінки: «Журналісти - журналістами, а обід за розкладом. Вони ні на шлунки, ні на їжу не скаржаться. Під пильним оком командирів солдати небалакучі».

Є зайві штампи, які ускладнюють сприйняття. Наприклад, таке відоме словосполучення, як «продукти харчування». По-перше, це просто калька з російської, українською є хіба що «харчові продукти». А по-друге, цей штамп узагалі є нісенітницею: кожен чудово уявляє, який саме «продукт» ми зазвичай отримуємо в результаті процесу харчування. І цей продукт точно не їдять :).

Підсумки:

4) Деякі синхрони в сюжеті є неповними, відтак не слугують якісному розкриттю теми.

6) У сюжеті є о