Сьогодні актрисі Лії Ахеджаковій виповнюється 75 років.

Народна артистка Росії Лія Меджидівна Ахеджакова народилася 9 липня 1938 в Дніпропетровську у театральній родині.

Її мати, Юлія Олександрівна, була провідною актрисою, а батько, Меджід Салехович, - головним режисером Російського державного драматичного театру імені О.С. Пушкіна Республіки Адигея у Майкопі.

У 1956 році після закінчення школи Ахеджакова приїхала до Москви, пробувала вступати до театральних вишів, проте в результаті подала документи до Московського інституту кольорових металів і золота, де провчилася півтора року.

У 1961 році закінчила Державний інститут театрального мистецтва імені А.В. Луначарського.

З 1960 року була прийнята в трупу Московського театру юного глядача в амплуа травесті. Одну з найкращих ролей цього періоду вона зіграла у виставі "Мій брат грає на кларнеті".

Також образами, які запам'яталися, були Тараски Бобунова ("Будьте готові, Ваша високосте!"), Ослика Іа-Іа ("Вінні-Пух та його друзі"), Бабусі ("Я, бабуся, Іліко та Іларіон"), Дениски Корабльова ("Пожежа в пампасах, або Подвиг у льодах"), Пеппі ("Пеппі Довга панчоха").

Одну з перших серйозних ролей на театральній сцені Ахеджакова зіграла в постановці Романа Віктюка "Квартира Коломбіни", в якій виконала відразу чотири головні ролі.

У 1977 році актриса перейшла в трупу театру "Современник", де працює донині.

На сцені Лія Ахеджакова з успіхом зіграла багато різнопланових ролей: Маргариту Мостову у "Стіні", Рахель Голд у "Важких людях", Челеста у "Пекельному саду", Варвару в "Дрібному бісі". У репертуарі Лії Ахеджакової були ролі у виставах "Віндзорські насмішниці" (місіс Форд), "Попередження малим кораблям" (Леона Доусон), "Ми їдемо, їдемо, їдемо ..." (Зіна).

Наразі актриса виходить на сцену в драмі за романом Євгенії Гінзбург "Крутий маршрут" (Зіна Абрамова) і спектаклі за п'єсою Миколи Коляди "Селестина".

Справжній успіх чекав Ахеджакову в антрепризі. У 1997 році вона блискуче зіграла у виставі "Персидський бузок" у постановці Бориса Мільграма. Співпрацювала з продюсерською компанією Анатолія Воропаєва - у 2000 році дебютувала в ролі Пульхерії Іванівни у проекті "Старосвітське кохання", у 2002 році створила образ Клер у "Соняшниках" за Теннессі Вільямсом.

У 2006 році зіграла Марселіну у виставі "Одруження Фігаро", яку у рамках проекту TERRITORIЯ поставив режисер Кирило Серебренніков. У дуеті з Геннадієм Хазановим грала у телеспектаклі за п'єсою Ежена Йонеско "Марення удвох".

У 2012 році актори Лія Ахеджакова разом з актором Альбертом Філозовим дебютувала в головній ролі у виставі петербурзького режисера-експериментатора Андрія Могучого Circo Ambulante в Театрі Націй.

Влітку 2012 року взяла участь у проекті режисера Дмитра Кримова - виставі "Сон в літню ніч" ("Як вам це сподобається"), створеному як програмна робота для Міжнародного театрального фестивалю в Единбурзі.

У кіно актриса дебютувала 1973 році, вже перша її роль Аллочки у фільмі Михайла Богина "Шукаю людину" була відзначена призами міжнародних кінофестивалів у Варні та Локарно.

Ахеджакова знялася в 99 картинах, співпрацювала з багатьма видатними режисерами: Інною Туманян ("Коли я стану велетнем"), Олексієм Германом ("Двадцять днів без війни"), Володимиром Меньшовим ("Москва сльозам не вірить"), Аллою Суриковою ("Московські канікули"), однак найбільш яскраво її талант проявився в комедіях Ельдара Рязанова "Іронія долі, або З легкою парою" (1975), "Службовий роман (1977), "Гараж" (1979), "Про бідного гусара замовте слово" (1980), "Небеса обітовані" (1991), "Старі шкапи" (2000), "Андерсен. Життя без кохання" (2006).

Серед пізніх кіноробіт акторки - роль офіціантки у трагікомедії Кирила Серебренникова "Зображуючи жертву" (2006), образ Анни Сергіївни в біографічній драмі Павла Лунгіна "Гілка бузку" (Lilacs) (2007), героїня кіноновели Зима Вікторія Павлівна в альманасі "Чотири віки кохання" (2008), Баба- Яга в казці "Книга майстрів" (2009), Світлана Семенівна у кінопроекті "Мами" (2012).

Ахеджакова неодноразово озвучувала анімаційні стрічки. Її голосом говорять герої мультфільмів "Синій птах", "Незнайко в Сонячному місті", "Аліса в Задзеркаллі", "Два клени", "Іван Царевич" і "Сірий Вовк".

У 1970 році актрисі було присвоєно звання заслуженої артистки РРФСР, в 1994 році - народної артистки Росії.

Ахеджакова - лауреат Державної премії СРСР (1973), Державної премії РРФСР (1979).

Двічі отримувала приз Національної кінематографічної премії Ніка за найкращі жіночі ролі другого плану у фільмах "Небеса обітовані" і "Зображуючи жертву" (1991, 2007).

За роль Фіми у трагікомедії Рязанова "Небеса обітован"і за результатами опитування журналу Радянський екран була названа найкращою актрисою 1991 року.

Нагороджена орденом За заслуги перед Вітчизною IV ступеня (2006).

У 2008 році стала лауреатом премії журналу Театрал у номінації "За громадянську мужність".

Лія Ахеджакова була одружена тричі. Першим її чоловіком був актор Валерій Носік (1940-1995), другий - художник Борис Кочашвілі.