З кожним днем учасники "Суперзірки" прогресують не тільки у вокалі та хореографії, а й в акторській майстерності

Якщо в перший день викладач лише теоретично пояснив, що всі мають полишити свої комплекси і зажими, то наступні заняття були не тільки практичними і важкими, а вже якісно відрізнялися від попередніх.

Для того, щоб максимально відпрацювати, актор має бути професіоналом: відмовитися від власних емоцій, "рамок", зажимів, і показати саме задуманий образ, а не власні емоції. Майбутнім зіркам важливо розуміти, що робота на сцені дуже різниться від роботи в кіно. Адже у записі можна використовувати багато прийомів поза кадром, а на сцені вокалісти викладаються і працюють на камеру наживо. Аби зняти скутість і суб'єктивні "рамки", що заважають актору працювати, конкурсанти "пройшли кола сміху та плачу".

У залі було поставлено уявну межу зі стільців, яка ділила простір з однієї сторони на "коло сміху", з іншої - на "коло плачу". У той час, як вся аудиторія сиділа в залі, учасники по одному працювали на сцені. За власним бажанням вони обирали перше "коло", в яке увійдуть: сміятися або плакати і кричати. Потім переходили в друге.

Щоб зіграти ці емоції викладач радить полишити своїх уявних "гномів, які плетуться під ногами і весь час кажуть, що ти не зможеш". Прикладом тому були моменти, коли конкурсанти тільки-но йшли на сцену, і вже по дорозі говорили, що не зможуть зіграти. У даному випадку – ні плач, ні сміх... Тому перед виходом на сцену – для якісної роботи – треба обов'язково полишити цих "гномів", яких стає все більше і більше! І переходити на рівень професійного актора!

Якщо на перших заняттях "суперзірки" лише хнюпали та хихотіли, то наступні їхні виступи викликали в аудиторії неабиякі переживання та емоції!

В акторській майстерності важливо, щоб це були саме відверті емоції, а не етюди, награні сценки. Робота в "колах сміху та плачу" мотивує людей зняти суб'єктивні зажими, що і заважають працювати на сцені.

Варто пам'ятати і те, що в роботі актора важливу роль відіграє психологія. Важливо відчувати свою роль. Наприклад, грати емоції плачу або горя дуже складно: взяти й просто так заплакати... Та це має бути відпрацьована техніка, розуміння, відчуття. В іншому випадку через свої переживання, можна "порвати" і власну душу, ще до того, як вийдеш на сцену.

Проте викладач задоволений успіхами та прогресом "суперзірок", не полишаючи їх навчати, муштрувати, витягуючи з них не тільки сльози, а й сміх, задоволення та впевненість у собі!

За його словами, для конкурсантів, які пройшли жорсткий кастинг, стрес та внутрішнє приниження, й потрапили вже у проект, це неймовірна можливість стати ще кращими та показати достойний результат своєї праці!