"Форми тиску на журналістів стають м’якшими, і саме тому, на мою думку, їм важче опиратися. Коли тобі просто кажуть, ти маєш писати добре про одного і погано про іншого, ти можеш відмовитися і піти геть. А буває, що тобі підкидають дуже цікаву тему чи факт, це спрацьовує, і ти починаєш говорити про це, писати, показувати, і аж потім уже замислюєшся, чи це правда?", - заявив у Львові 23 грудня журналіст, ведучий ток-шоу "Свобода слова" на каналі ICTV Андрій Куликов під час засідання прес-клубу "Відповідальність журналістів напередодні виборів".

А.Куликов додав: "Ми, звісно, не беремо участі у геноциді як такому, але ми руйнуємо і знищуємо репутації, ми руйнуємо і знищуємо іноді справи, від яких могло б бути краще усім, і це є одною з характерних рис нинішньої журналістики. Маємо гонитву за сенсацією і мало думки про те, як потім твоє слово повернеться".

За його словами, відповідальність журналіста перед виборами та ж сама, як і щодня. "Просто вибори увиразнюють те, що відбувається. Іноді важливе кожне слово. Пригадую публікацію, що закінчувалася словами: "У цій програмі було припинено спроби згадати про кримінальне минуле Юлії Тимошенко". Здавалося б, нічого поганого, але кримінальне минуле Юлії Тимошенко ніким не доведене. Правильно було б сказати "припинили звинувачення у кримінальному минулому". Маємо про це постійно дбати, і дивитися на те, що нам підкидають".

Пам’ятаючи про особливу професійну відповідальність журналістів, А.Куликов порадив молодим колегам не мати ілюзій, що "на журналістові весь світ зав’язаний". "Я зовсім не згоден з тезою, що політики живуть завдяки журналістам. Журналіста нині дуже легко замінити пропагандистами, які пишуть матеріали для публікації в газетах. Ці матеріали з’являються. Нас насправді дуже легко замінити, і прикладів цьому багато. Але якщо ми, знаючи, що нас легко замінити, даємо слабину і далі працюємо в тих умовах, які нам нав’язані, то коли все це закінчиться, як ми будемо з цим жити? Усім молодим колегам даю пораду – обов’язково майте другу професію, щоб коли у вас або не стане сили терпіти те, що вас змушують робити, або ви зразу побачите, що ваші принципи не дозволяють вам робити те, що вам виставляють як умови, ви могли б піти водити трамвай, працювати перекладачем, викладати математику або ще щось. Так було у 1980 році у Польщі, коли журналісти масово пішли зі ЗМІ, щоб не обслуговувати той режим, який не хотіли і не могли обслуговувати за своїми переконаннями".

За матеріалами: Zaxid.Net