Нещодавно, розбираючи старі відеокасети, я знайшла фільм, який так і не вийшов в ефір. Мабуть, у кожного журналіста є така робота, яка з різних причин не побачила свого глядача. У цього фільму - своя історія.

У лютому 2001, в розпал акції "Кучму геть!", тодішній шеф-редактор служби новин телеканалу "Інтер" Анна Безлюдна запропонувала мені зробити журналістське розслідування про зникнення колеги Георгія Гонгадзе.

Тоді ще гайки політичної цензури на ТБ закрутили не повністю і думалось, що така програма можлива. Ми з режисером Анною Гресь і оператором Володєю Якименком побували у Львові і Грузії, у Тбілісі поставили свічку на могилу батька Гії, в військовому гарнізоні знайшли його колишніх побратимів.

За два тижні ми відзняли 20 годин відео, записали багатьох політиків, з якими Георгій спілкувався і працював, отримали інтерв'ю з тодішнім Генпрокурором Михайлом Потебеньком, його заступником Олексієм Баганцем, що вів справу Гонгадзе, тодішнім секретарем РНБО Євгеном Марчуком.

Ще мали відзняти інтерв'ю з прем'єром Віктором Ющенком, керівником адміністрації президента Володимиром Литвином, добивалися розмови з головним міліціонером Кравченком, хотіли хоча б на прес-конференції задати кілька запитань Леоніду Кучмі.

Але вже на початку березня тодішній керівник телеканалу "Інтер" Олександр Зінченко попросив припинити роботу над фільмом. Олександр Олексійович сказав, що за ним - телеканал, це серйозний бізнес, великий колектив, і він просто не може цим ризикувати, підставляти сотні людей.

З відзнятого відео ми змонтували фільм на річницю зникнення Гії і планували показати його у колі друзів. Нам важлива була пам'ять про Георгія. Тодішнє керівництво служби новин "Інтера" дозволило нам взяти касети - при умові не використовувати деякі інтерв'ю політиків і гострі моменти наших розмов. Тому у фільмі немає, наприклад, інтерв'ю з Потебеньком чи певних шматків розмови з Морозом чи Марчуком.