Мріючи про бездоганний плаский живіт або про обличчя без зморшок, ми вкладаємося на операційний стіл пластичного хірурга, мало замислюючись про можливі наслідки. І це добре, якщо новий вигляд виправдає очікування. А якщо ні? Хто відповідатиме за зіпсовану зовнішність або ще гірше - за шкоду, вчинену здоров'ю?

Документалісти "Інтера" провели розслідування і були шоковані: виявляється, в Україні пластичні хірурги не несуть практично ніякої відповідальності за невдалий результат операції! Як убезпечити себе від найгіршого у погоні за ідеалом - у документальному проекті власного виробництва - "Жертви краси" у четвер, 17 червня, о 23.45.

Кілька років тому громадськість вразила історія віце-міс Росії-1999 Катерини Суміної. 23-річна дівчина вирішила трохи підкорегувати свою зовнішність і звернулася до однієї з клінік у Самарі,  щоб зробити ліпосакцію. Однак звичайна операція з відсмоктування жиру обернулася на трагедію - непередбачувана реакція на новокаїн викликала у пацієнтки 20-хвилинну зупинку серця. Дівчина вже більше 5 років знаходиться у комі, і жодних шансів на одужання немає. Суд дав лікарю термін - півроку умовно - і заборонив два роки займатися лікарською діяльністю. Але ескулап не розгубився: він поїхав до Москви і продовжує оперувати під іншим прізвищем.

Дочка відомого поета, актриса Олена Галіч у свої 70 років зробила собі невелику підтяжку обличчя у дуже розкрученій московській клініці. Хірурги через необережність перерізали лицьовий нерв, у карточці написали, що під час операції у пацієнтки стався інсульт, - і виписали додому. І знову - ніякої відповідальності з боку лікарів.

У документальному фільмі декілька таких історій, коли замість покращення зовнішності пацієнтки - через провину лікарів - отримували цілий букет проблем зі здоров'ям або навіть ризикували власним життям. "Жоден пластичний хірург не скаже вам, що, наприклад, під час такої операції, як ринопластика, за статистикою американських лікарів, п'ятдесятьом пацієнтам з тисячі загрожує смертельна небезпека. Це означає, що кожен двадцятий потенційно може загинути. Але люди здатні вірити у казку, нав'язану телебаченням, і не замислюються про можливі наслідки пластичних операцій. А тим більше - про відповідальність, яку несе лікар у випадку її невдалого результату", - говорить автор фільму Олексій Бобровников.

На його думку (і це підтверджують приклади з фільму), робота пластичного хірурга організована так, щоб захистити лікаря від будь-якої відповідальності за понівечені обличчя і підірване здоров'я. "В Україні визначення "пластичний хірург" або "естетичний хірург" на відміну, наприклад, від ворожки, не входить навіть у класифікатор професій! Ця діяльність не ліцензується державою і ніяк не контролюється Міністерством охорони здоров'я. Гроші тут обертаються фантастичні, а більшість лікарських структур, які займаються пластичними операціями, проводять оплату поза касою. І якщо у пацієнта виникнуть претензії, він навряд чи зможе щось довести, якщо у нього на руках не буде документів. А документи дуже прості - чек і договір, про які багато хто у погоні за красою банально забуває".

Не варто безоглядно вірити у чесність людей у білих халатах: пластичні хірурги, навіть висококваліфіковані і порядні, відкрито зізнаються, що не вважають своїх пацієнтів хворими, отже, клятва Гіппократа і правило "не нашкодь" на них не розповсюджується. Тож будьте пильні, радять автори документального фільму "Жертви краси".