У неділю, 14 листопада о 20:55 дивіться на "Інтері" одразу після "Подробиць тижня" програму "Докладно з Ларисою Задорожною: "Залишити, не можна закрити".

Автор - Лариса Задорожна. Режисер - Світлана Трунова. Оператори - Іван Єрмаков, Ігор Антонюк.

Три повітряних і одна ракетна армія. Три військові округи сухопутних військ. 15 навчальних полігонів. Флот і 780 тисяч особового складу. Така військова спадщина дісталася Україні після розпаду Радянського Союзу. Були серед всього цього й об'єкти, про які не прийнято говорити. Секретні, які завжди ховали від "цікавих цивільних поглядів". Як розпорядилася України цими таємницями?

У науково-дослідному центрі ЗСУ "Державний океанаріум" у Севастополі сьогодні дельфіни лікують дітей. А кілька десятків років тому їх активно використовували у військових цілях і навіть намагалися зробити з них "диверсантів". Однак розумні тварини не захотіли ставати камікадзе. Згодом військові програми частково згорнули, але роботу дельфінам все-таки знайшли.

Як і прикордонним собакам - вихованцям Львівської кінологічної школи, однієї з трьох на території СРСР. Раніше їх відправляли до Прибалтики, Білорусі, сьогодні потреба в них - не менша. У Радянському Союзі була така політика - все має бути своє. Зокрема й собаки. Тому вивели свою службову породу - східноєвропейську вівчарку. Після розпаду Союзу, українські прикордонники зрозуміли, що для служби краще німецька вівчарка. Після 91-го у цій військовій частині питання - бути чи не бути - навіть не згадувалося. Потреба у прикордонних собаках у Незалежній Україні виявилися навіть більшою, ніж за радянських часів. Тепер тут готують не тільки тих, хто служить на кордоні. Собаки тут проходять ще й антитерористичне навчання.

Чимало унікальних об'єктів, які залишилися на території України, були зав'язані на Росію. І сьогодні спільне використання двома країнами - вихід для деяких з них, зокрема, для тренувального комплексу палубної винищувальної авіації "Нитка". Адже авіаносців в Україні немає, проте тренувальний комплекс залишився. Тепер військові здають його в оренду росіянам і заробляють на цьому непогані гроші.

А от від використання радіолокаційної станції в Мукачевому росіяни півтора роки тому відмовилися - побудували нову, більш сучасну, у себе в країні. Відтоді гроші на утримання станції надходити перестали. Виявилося, що Україні стеження за балістичними ракетами ні до чого. Спробували використати станцію в мирних цілях. Але зовсім ненадовго. Військовим містечком, де живуть працівники РЛС, вже поповзли чутки про закриття. Закриється станція, потроху вщухатиме і життя в півтисячному містечку.

Не можуть поки знайти гідного застосування й Центру управління польотами в Євпаторії. Навколо нього - антенні комплекси розміром у багатоповерхові будинки. Вони можуть слухати далекий космос - на відстані близько п'яти мільярдів кілометрів. Однак космічні проекти в Україні - поки рідкість.

Проте знайшли застосування Центру спеціального контролю на Житомирщині. Після того, як його передали з військового відомства до космічного агентства. Якщо раніше тут слухали ядерні випробування, то сьогодні - землетруси. А ця інформація затребувана не лише в Україні, а й в інших країнах.

Кожен з представлених в проекті об'єктів - у своєму роді унікальний на пострадянському просторі. Багатьом з них вдалося знайти застосування в новій країні і нових умовах. Але багато простоюють, застаріваючи фізично і морально. А влада найчастіше не може визначитися, що Україні необхідно, а що - краще закрити. А отже прирікає ці об'єкти на повільну смерть або робить легкою здобиччю мародерів.

Лариса Задорожна. Біографія

Філолог за освітою. Почала телевізійний шлях на харківському обласному телебаченні. Майже 7 років пропрацювала кореспондентом телеканалу "Інтер" у східному регіоні - Харківській, Полтавській та Сумській областях. Останні два роки - власний кореспондент телеканалу "Інтер" у Росії.