Плани України вивести на орбіту національний телекомунікаційний супутник до Євро-2012 не здійсняться, пише тижневик Комментарии.

Газета пише, що міжнародний консорціум Sea Launch заявив про подачу прохання до суду у справах банкротства округу Делавер у Вілмінгтоні (США) відносно реорганізації. Активи компанії складають $100–500 млн, а борги - $0,5-1 млрд. При цьому Sea Launch заявила, що дане рішення прийняте в інтересах самої компанії, її замовників і акціонерів. Українським підприємствам ГКБ «Південне» і ГП «Південмаш» належить 15% компаній, і доходи від її діяльності на ринку пускових послуг складали значну частину прибутку. Не дивлячись на заяву компанії про плани розвивати операційну діяльність, у експертів є сумніви, що оператори продовжать співпрацю з компанією. Ця новина змусить істотно скоректувати плани розвитку підприємств національного ракетобудування.

Постачання ракет-носіїв «Зеніт-3СЛ» і «Зеніт-3СЛБ» складають основну статтю виробництва ГП «Південмаш» і виробників комплектуючих, які входять до складу підприємств Національного космічного агентсва України. Для цих міжнародних програм «Південмаш» поставляє ракети-носії, у виробництві яких використовуються українські і російські комплектуючі. Від щорічної кількості пусків за програмами Sea Launch, Land Launch і стартів конверсійної РН «Дніпро» залежить щорічний обсяг виробництва ракетно-космічної галузі України.

Газета пише, що зміна керівництва НКАУ в лютому не вплинула на космічні пріоритети. Головним напрямком зусиль нового керівника агентства, Олександра Зінченка, стала програма створення національного супутника зв'язку. Інтерес до супутника продиктований серйозними коштами, які витрачаються українськими компаніями на оренду супутникового сегменту (декілька десятків мільйонів доларів). Окрім надання каналів для мовлення є ще Інтернет, системи супутникового зв'язку і інші послуги мультимедіа. Українські компанії купують ці послуги за кордоном.

На його думку, запуск національного супутника зв'язку має бути здійснений не пізніше, ніж 1 вересня 2011 року. Після виїзного засідання Кабміну в Дніпропетровськуі було прийнято постанову про надання в 2009 році урядових гарантій в розмірі до 2 млрд гривень на розробку українського супутника зв'язку. Тоді прем'єр Юлія Тимошенко повідомила, що в бюджеті 2009 років уряд заклав можливість залучення під свої гарантії 37 млрд грн для розвитку високотехнологічного виробництва, і відзначила, що частина цих коштів буде використана для розвитку ракетно-космічної галузі. Проте цього не сталося.

Комментарии відзначають, що необхідність створення і запуску українського національного супутника зв'язку «Либідь» пояснюється в першу чергу проведенням фіналу чемпіонату Євро-2012 в Україні. З цією метою Кабмін недавно затвердив зміни до Державної цільової програми підготовки і проведення фіналу чемпіонату з футболу в 2012 році, включивши туди відповідний пункт. Проте озвучені 2 млрд грн залучатимуться з позабюджетних джерел - інвестицій або банківських кредитів. В той же час, як стверджують медіаексперти, УЄФА не ставив перед Україною таких завдань.

Більше того, організація самостійно визначає компанії, які супутники здійснюватимуть трансляцію сигналу українському телеканалу, який на тендерній основі отримає право на трансляцію матчів фінальної частини. Вартість права на трансляцію є комерційною таємницею. Проте, за неофіційною інформацією Польського агентства преси (РАР), вона може перевищувати 100 млн злотих ($30 млн.). До речі, УЄФА вже надав каналу ТVP ексклюзивні права на трансляцію всіх поєдинків європейської футбольної першості.

Навіть якщо б схема трансляції футбольного чемпіонату будувалася інакше, перспективи появи на орбіті українського телекомунікаційного супутника від цього не змінилися б. Перш за все варто зазначити, що в української промисловості досвіду робіт із створення таких супутників немає. Лідерами ринку телекомунікаційних супутників є американські і європейські компанії. Україна, користуючись досвідом попередніх років, змогла запропонувати ринку сучасні супутники дистанційного зондування Землі (ДЗЗ). Супутник «Січ-1М» був запущений невдало. Потім, грунтуючись на розробках «Січ», ГКБ «Південне» створило Egyptsat за контрактом з Єгиптом. Але на відміну від отриманого досвіду в створенні супутників ДЗЗ, призначених для моніторингу земної поверхні, телекомунікаційні супутники (або супутники зв'язку) в Україні ніколи не доходили навіть до етапу льотно-конструкторських випробувань, який передує завершенню робіт і здачі апарату замовникові.

В минулому році вартість створення супутника зв'язку називалася в межах $270 млн (за старим курсом це складало 1,35 млрд грн). Крім того, як повідомив виданню екс-глава НКАУ Юрій Алексєєв, планувалося, що третину витрат профінансують з бюджету, решту коштів мали знайти в бізнес-колах. За його словами, запустити апарат з космодрому «Байконур» розраховували до 2011 року, щоб до Євро-2012 налагодити роботу супутника. «Ми вирішили створити СП з іноземною компанією з виробництва супутника зв'язку. Переговори велися з фірмами США, Європи, Росії. Це можна було зробити», - заявив Алексєєв. В той же час, відповідаючи на питання про сьогоднішній стан справ, він відзначив зменшення фінансування галузі в 10 разів: «У 2008 році ми отримали 250 млн, а в цьому виділили лише 25, та і тих ще немає. Я не знаю, що зараз збирається робити Зінченко».

Комментарии пишуть, що сьогодні вже стало очевидним, що проект національного супутника не буде реалізований в заявлений Зінченко термін. Вслід за банкротством компанії Sea Launch цей і інші провали створюють серйозну загрозу для існування вітчизняної космічної галузі.

За матеріалами Комментарии